Історична довідка

Селище Десна засноване 1 листопада 1959 року в південно-західній частині району на кордоні з Київською областю, за 75 км від столиці - міста Києва – та за 80 км від обласного центру – міста Чернігова. В 1960 році селище Десна віднесено до категорії селищ міського типу.

В 1960 році на базі 112 мотострілецької дивізії було сформовано 48-му гвардійську навчальну танкову дивізію, яку перебазували у цю місцевість.

З розвитком військового містечка в 1960-1970-ті роки та зростання кількості населення виникли питання місцевого значення, пов’язані з громадянськими актами, що віднесені до ведення місцевого самоврядування, сформувалася територіальна громада. Тому рішенням Чернігівського облвиконкому від 20 червня 1976 року № 342 було утворено Деснянську селищну раду.

Деснянська селищна територіальна громада (далі – Деснянська СТГ або Деснянська громада) утворена відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». До складу громади, яка була створена 4 вересня 2015 року, входили: селище Десна – центр громади, Косачівський, Морівський, Короп’ївський старостинські округи. 20 листопада 2018 року добровільно приєдналася до територіальної громади села: Карпилівка, Лутава, Виповзів Карпилівської сільської ради.

Відповідно до Перспективного плану формування територій громад Чернігівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 р. № 564-р, утворено Деснянську селищну об’єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли: с. Отрохи, с. Рудня, с. Морівськ, с. Короп’є, с. Бір, с. Лошакова Гута, с. Сорокошичі, с. Тужар, с. Косачівка, с. Виповзів, с. Лутава, с. Карпилівка, з адміністративним центром – селище Десна.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, територія Деснянської СТГ згідно адміністративно-територіального устрою України входить до складу Чернігівського району Чернігівської області.

Територія Деснянської СТГ є нерозривною та межує з Остерською, Гончарівською, Кіптівською територіальними громадами Чернігівської області та Пірнівською і Іванківською територіальними громадами Київської області.

26 березня 2010 року рішенням сесії Деснянської селищної ради було затверджено зміст та опис символіки територіальної громади селища Десна, розробленої Українським Геральдичним товариством, а саме:
- Прапор: квадратне полотно, розділене на пропорції 6/10, 1/10 та 3/10 на червоне, хвилясте біле та зелене поля. У середині червоного поля – жовті схрещені в андріївський хрест мечі вістрям догори.
- Герб: в червоному полі два золоті перехрещені в андріївський хрест мечі вістрям догори; справа зелений боковик, відділений хвилястою срібною облямівкою. Щит вписаний в декоративний картуш та увінчаний зрубною міською короною.

Хвиляста срібна облямівка символізує річку Десну, на березі якої розташоване селище. Червоне поле з мечами означає навчальний центр Сухопутних військ Збройних Сил України, який займає більшу частину території селища. Зелений боковик символізує ліси, розташовані поруч із селищем.

Рельєф території населених пунктів Деснянської СТГ в основному рівнинний. Ґрунтоутворюючі породи – піски.

Гідрографічна сітка СТГ представлена Київським водосховищем, річкою Десна, закритими водоймами (ставками) та меліоративними каналами.

Земельний фонд Деснянської селищної територіальної громади складає 74 995,3547 га, з яких:
✓ землі сільськогосподарського призначення – 12 502,04 га (17 % від загальної площі земель громади);
✓ землі житлової і громадської забудови – 2 637,99 га (3,5 %);
✓ землі лісогосподарського призначення – 31 485,74 га (42 %);
✓ землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – 4699,6409 га (6 %);
✓ землі водного фонду – 19 053,93 га (25,43 %);
✓ землі рекреаційного призначення – 53,18 га (0,07 %);
✓ землі запасу – 3 005,9538 га (4 %);
✓ інші землі – 1 556,88 га (2 %).

Найбільшими за площею землекористувачами Деснянської СТГ є: ДП «Ліси України» (27 303,54), ТОВ «Укрземпродукт» (8 444,05 га), Міністерство оборони України (4 682,80 га), ДП «Козелецьрайагролісгосп» (4 182,20 га), ТОВ «Лошакова Гута» (2 350,0 га), ТОВ «Морівськ» (1 322,25 га).

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого і регіонального значення, які створені з метою збереження в природному стані унікальних природних об’єктів, а також для організованого відпочинку населення.

На території Деснянської селищної територіальної громади наявні такі типи територій природно-заповідного фонду: заказники місцевого значення загальною площею 2690,8 га, пам’ятки природи загальною площею 3,5 га, гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Святе озеро», яке знаходиться на околиці села Короп’є і займає площу 70 га та Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, площа якого становить 78,3 тис. га і складається переважно з лісового масиву на піщаній боровій терасі.

В сосновому лісі біля села Короп’є (засноване в 1542 р.) знаходиться мальовничий куточок - озеро «Святе», яке є унікальним природним утворенням.

Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Святе озеро» є унікальним природним утворенням. Воно майже все заросло сфагновими плавами; чисте водне плесо залишилось лише в центральній частині, де відмічені угруповання глечиків жовтих та латаття сніжно-білого (Зелена книга України). Місцями виступає журавлина болотна, яка охороняється в області. Тут зростають росички середня та круглолиста.

За переказами, в давнину на місці Святого озера стояла церква, яка провалилася під землю; на місці церкви утворилося озеро, а вже пізніше озеро перетворилося на болото.

Село Морівськ - перші згадки про населений пункт містяться в літописі 1139 року з часів Київської Русі, саме це місце було центром Муровського князівства. За Книгою Великого Креслення теж значиться містом Муромським, причому ця форма назви Моровськ дала ученим останнім часом підставу для здогадки, що билинний богатир Ілля прозваний Муромцем (Моравцем) за назвою цього міста, а не за Муромом Володимирським на території Російської Федерації.

Свято-Миколаївська церква – Дерев’яна Миколаївська церква у Морівську, місцевою архітектурною пам’яткою. Деревина для її будівництва була заготовлена у Мордовському лісі ще задовго до початку будівництва храму. Незважаючи на воєнні роки і недоброзичливу владу, церква зуміла зберегти святість і християнський дух, це добре відчувається у стінах вцілілої святині. Побудована на прикінці XIX ст.

Біля дороги, на захід від села Лошакова Гута знаходиться Віковий дуб (Косачівський дуб або Священний дуб). Його вік – понад 5 століть. Обхват стовбура понад 6,35 м. Висота понад 30 м. Дуб оточений огорожею, на якій розміщено 7 ікон та тексти молитов. Дерево присвячено загиблим воїнам під час Другої світової війни, яких влітку 1941 року лікували біля цього Дуба. Отримав статус ботанічної пам'ятки природи в 1964 р., є охоронний знак.

Дорогу до вікового дубу називають «царською» («...сама Катерина II проїжджала цією дорогою...») - дорога із бруківки, тепер вже місцевого значення. Полотно-бруківка, покладене поверх насипу посеред полісського болота Видра ще в 19-му столітті, в задовільному стані і сьогодні.

Міжрічинський регіональний ландшафтний парк - найбільший регіональний ландшафтний парк в Україні. Створений у 2002 році.

Це край соснових лісів, льодовикових піщаних дюн і заповідних непрохідних боліт, що розкинувся у межиріччі Дніпра й Десни, звідки й отримав назву.

Територія парку є унікальною і за своїми природними особливостями, і за господарським використанням, яке має загальнодержавне значення: річка Десна – у питному водопостачанні, водосховище – у гідроенергетиці, ліси — в деревообробній промисловості.

Деснянська селищна територіальна громада — місце, де природа зберігає силу, а історія формує майбутнє.